Історична довідка

  Історичні аспекти Болградської спеціальної школи

Наказом № 142 від 5 червня 1945 року по Ізмаїльському облвно в селі Руська Іванівка була відкрита обласна школа глухонімих. Першим директором був призначений Савельєв Юрій Вавіловіч. На посаді директора він пропрацював до 26 червня 1948 року. При ньому школа була переведена в місто Болград - з вересня 1947 року.

Другим директором школи був Володимир Іванович Каурковській, який пропрацював до 12 листопада 1949 року. Школа в той час розташовувалася в пристосованих будівлях на двох територіях, на відстані двох кварталів. Пізніше довелося звільнити будівлю інтернату на території чоловічої гімназії і розташувати спальний корпус в будівлі колишньої жіночої гімназії. Місцезнаходження Болградської школи - інтернату для глухонімих дітей в 1949 році визначалося наступним чином: навчальний корпус - по вулиці Радянській Армії, 187, спальний корпус - по вулиці Лиманна, 88, їдальня, ігрові кімнати, майстерні - по вулиці Лиманна, 104. У той же час до 18 січня 1952 року третім директором школи працювала Анна Володимирівна Глазунова. З 19 січня 1952 року наказом Ізмаїльського облвно директором школи був призначений Чепурко Самсон Іванович. На цій посаді він пропрацював 15 років. Чепурко С.І. багато зробив для введення і закріплення шкільних традицій. По стопах Самсона Івановича прийшла в школу його дочка - Стрижакова Олена Самсонівна, яка пропрацювала в школі 40 років.  

З 1972 року по 1976 року школу очолювала Левитська Зінаїда Львівна. У той час в школі опалення було пічне, водопроводу не було. Вихованці разом з працівниками школи носили воду відрами з криниці, яка знаходилася досить далеко від школи. Після трудового десанту хлопці сідали за виконання домашнього завдання, яке за спогадами ветеранів нашої школи, дуже старанно виконували.

З 1976 по 1986 рік директором був Киржілов Іван Дмитрович. При Киржілове І.Д. вже був побудований (1980 г.) і зданий в експлуатацію двоповерховий типовий спальний корпус з ізолятором для хворих дітей. Навчальний корпус був переведений з пічного на парове опалення. На території спального корпусу було проведено водопровід. Школа розташовувалася на трьох територіях: спальний корпус, ігрові кімнати, спортзал - по вулиці Лиманної, 104, майстерні, дошкільне відділення, бібліотека - по вулиці Лиманної, 88, навчальний корпус - по вулиці Радянській Армії, 187. У той час в школі навчалося 130 дітей з південних районів Одеської області та Молдови. Випускники школи продовжували навчання в Одеській школі для глухих дітей № 91 (тому що в нашій школі вони отримували неповну середню освіту). Потім надходили на роботу на підприємства м.Одеси, м. Кишинева та інших міст.У школі була сувора дисципліна, чистота, лад. Випускники Болградської школи - інтернату славилися працьовитістю, старанням. У 1986 році в зв'язку з виходом Киржілова І.Д. на пенсію директором школи була призначена Неткова Тетяна Олександрівна (сьомий директор за 50 років роботи). Неткова Т.О. була на посаді директора 31 рік. Багато що змінилося в нашій школі за роки її роботи. Була побудована нова їдальня, перекритий дах навчального корпусу, школа переведена на газове опалення, проведено водопровід на територію їдальні. Зараз там знаходяться майстерні та ігрові кімнати. Дошкільне відділення розташоване на території спального корпусу. У школі з'явилися легковий і вантажний автомобілі. В їдальню, ігрові та класні кімнати закуплена сучасні меблі. Приміщення стали затишними. У кожну ігрову кімнату встановлені телевізори. Тетяна Олександрівна велику увагу приділяла обладнанню класів спеціальної лінгофонної апаратурою. Але на превеликий жаль, не реалізовувалася мрія Тетяни Олександрівни - побудувати сучасне типову будівлю, в якої б розташовувалися навчальні класи та ігрові кімнати. Будівництво почалося на території спального корпусу, але з розвалом СРСР будівництво заморозилась і лише те, що залишилося від закладки  будівництва сумно нам нагадує про нездійсненні плани. При керівництві Нетковой Т.О. наші учні стали отримувати повну середню освіту. Також з її ініціативи в дошкільному відділенні були відкриті логопедичні групи, які із задоволенням відвідують діти м. Болграда та довколишніх сіл. У зв'язку з отриманням незалежності України і Молдови, кількість дітей в школі зменшилася. Але, як то кажуть, малий золотник, да дорог. Наші вихованці та випускники прославляють Болградську спеціальну школу в спортивних змаганнях, в конкурсах художньої самодіяльності. Добре себе проявляють в навчанні в училищах, коледжах, вищих навчальних закладах України.

У серпні 2017 року Тетяна Олександрівна залишила пост директора, але залишилася в колективі в якості вчителя. Керівництво школою вона передала своєму заступнику з навчальної роботи Аврамової Ларисі Вікторівні. З грудня 2019 року Лариса Вікторівна призначена директором школи.

Лариса Вікторівна продовжує добрі традиції.